30 травня 2025 року в онлайн режимі відбулася IV Всеукраїнська конференція «Нейропсихологічний підхід у клінічній практиці: від діагностики до терапії». Захід був спрямований на висвітлення сучасних, науково-обґрунтованих підходів до діагностики, корекції та терапії когнітивних, емоційних і поведінкових порушень у дітей і дорослих. Окрему увагу було приділено аналізу клінічних кейсів та інтеграції інструментів нейропсихології в міждисциплінарну практику.
Науково-практична конференція об’єднала провідних фахівців у галузі нейропсихології, медицини, психології, спеціальної педагогіки та суміжних дисциплін, які представили теоретичні напрацювання й практичний досвід щодо ефективного застосування нейропсихологічного підходу у клінічній практиці.
У межах конференції було порушено та обговорено низку важливих науково-практичних питань, зокрема:
-
можливості та обмеження практичного застосування нейропсихологічної діагностики в клінічних випадках;
-
етіологічні чинники та нейропсихологічні прояви когнітивних розладів з акцентом на специфіку перебігу у дітей, які потребують спеціальних умов навчання;
-
інтеграція нейропсихологічних підходів у логопедичну практику, зокрема, аналіз нейропсихологічної складової в наданні логопедичної допомоги;
-
міждисциплінарна взаємодія в роботі з клієнтами, що мають комплексні порушення розвитку.
Фахівці Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України виступили в якості спікерів-експертів, презентувавши актуальні дослідження та практичні підходи щодо застосування нейропсихологічних технологій в роботі з особами з особливими освітніми потребами.
Під час доповіді «Когнітивні порушення у дітей: етіологічні чинники та особливості прояву при особливих освітніх потребах» Леся Прохоренко, докт. психол. наук, проф., чл.-кор. НАПН України, директорка Інституту, наголосила на кількох ключових аспектах. Передусім експертка підкреслила важливість раннього виявлення когнітивних порушень, оскільки своєчасна діагностика дає змогу розпочати корекційну роботу на ранніх етапах розвитку дитини, що значно підвищує ефективність подальшого навчання і соціалізації.
Окрему увагу доповідачка звернула на етіологічні чинники, які можуть зумовлювати ті чи інші форми порушень. До них належать як біологічні (наприклад, органічні ураження мозку, генетичні фактори, перинатальні ускладнення), так і соціальні (нестача стимулювального середовища, педагогічна занедбаність тощо).
Також Леся Прохоренко детально зупинилася на особливостях прояву когнітивних порушень у дітей з особливими освітніми потребами. Вона пояснила, що ці порушення можуть виявлятися у вигляді труднощів з пам’яттю, увагою, мисленням, мовленням або сприйманням, що вимагає використання спеціальних методик навчання, адаптованих до індивідуальних можливостей дитини.
На завершення, доповідачка підкреслила необхідність командної роботи фахівців – педагогів, психологів, логопедів, реабілітологів та батьків – для створення індивідуальної освітньої траєкторії, яка максимально враховує потреби та потенціал кожної дитини.
Під час свого виступу Олег Орлов, канд. психол. наук, заступник директора з науково-експериментальної роботи Інституту, голова ГО «UPRA», представив результати пілотного дослідження, присвяченого застосуванню кетамін-асистованої психотерапії у лікуванні резистентної депресії з коморбідним посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) серед ветеранів бойових дій.
Дослідження було проведено на базі Центру психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «Лісова Поляна» МОЗ України, який є провідною установою в наданні спеціалізованої психотерапевтичної допомоги військовим. Учасниками дослідження стали ветерани, які мали клінічно діагностовану депресію, стійку до традиційних методів лікування, у поєднанні з симптомами ПТСР.
У ході пілотного проєкту здійснювалося контрольоване введення кетаміну в терапевтичних дозах у супроводі структурованої психотерапевтичної підтримки. Як засвідчили одержані результати, вже після перших сесій більшість учасників повідомляли про значне зниження інтенсивності афективних та посттравматичних симптомів, зокрема — зменшення тривожності, флешбеків, емоційної гіперреактивності та станів депресивної загальмованості.
За підсумками лікувального курсу було виявлено, що клінічне покращення зберігалося впродовж щонайменше одного місяця після завершення терапії, що свідчить про потенційну стійкість терапевтичного ефекту. При цьому не було зафіксовано значних побічних ефектів або небажаних психічних реакцій серед учасників, що також підтверджує безпековий потенціал КАП при відповідному медичному супроводі.
У своєму виступі доповідач наголосив, що кетамін-асистована психотерапія має перспективу як інноваційний інструмент у лікуванні тяжких форм психічних розладів, зокрема в контексті реабілітації військових, які зазнали психологічної травматизації. Водночас було підкреслено необхідність проведення подальших масштабних досліджень з більшою вибіркою та довгостроковим спостереженням, аби верифікувати ефективність і безпечність цього методу на системному рівні.
Представлені дані викликали жвавий інтерес серед учасників конференції та стали предметом наукової дискусії щодо інтеграції психофармакологічних інновацій у міждисциплінарну практику лікування ПТСР, що особливо актуально в умовах повномасштабної війни та зростання потреби у спеціалізованій психореабілітації ветеранів в Україні.
У доповіді «Нейропсихологічна складова у контексті надання логопедичної допомоги» Еляна Данілавічюте, канд. пед. наук, ст. наук. співроб., завідувачка відділу логопедії Інституту, акцентувала увагу на важливості нейропсихологічного підґрунтя мовленнєвого розвитку, розкрила сутність становлення тісного взаємозв’язку вітчизняної логопедії та нейропсихології крізь призму досліджень нейропсихологічного напряму, теорій порушень комунікації, інтердисциплінарного підходу, сучасних уявлень про структуру різних типів мовленнєвого дефіциту.
Експертка підкреслила, що ефективна логопедична допомога неможлива без розуміння особливостей мозкової організації мовленнєвої діяльності, зокрема функціонування ділянок головного мозку, відповідальних за програмування траєкторій артикуляційних рухів, вищих психічних функцій і мисленнєвих операцій різної модальності.
Доповідачка звернула увагу на важливість визначення нейропсихолінгвістичного механізму виникнення особливостей мовленнєвого розвитку, що виступає основою створення персоналізованих стратегій надання логопедичної допомоги, і є предметом досліджень, організованих науковцями відділу логопедії Інституту у контексті психолінгвосинергетичного підходу.
Доповідачка також представила досвід імплементації результатів наукових досліджень з означених позицій в практику через створення навчально-методичного інструментарію для підтримки осіб з особливими мовленнєвими потребами на заняттях логопеда і в умовах закладу освіти, наголосивши на перевагах врахування нейропсихологічної складової дефіциту функції мовлення.
Конференція стала майданчиком для обміну досвідом між теоретиками і практиками, сприяючи подальшому розвитку нейропсихологічного підходу в українській клінічній, освітній та реабілітаційній практиці.
Висловлюємо щиру вдячність організаторам за високий рівень проведення конференції, професійну модерацію та можливість для фахової спільноти обмінятися досвідом, напрацюваннями й актуальними науково-практичними ідеями.
Захід став надзвичайно корисною платформою для інтеграції знань, міждисциплінарного діалогу та осмислення ролі нейропсихології в сучасних підходах до підтримки дітей і дорослих з особливими потребами. Представлені доповіді, дискусії та клінічні кейси сприяють збагаченню професійного інструментарію фахівців, які працюють у галузі психології, медицини, педагогіки та суміжних наук.
Щиро бажаємо всім учасникам конференції професійних здобутків, натхнення у роботі, наукових відкриттів та мирного неба над головою. Нехай знання, якими ми ділимося, служать розвитку України, підтримці та поліпшенню якості життя тих, хто цього найбільше потребує.