У контексті освітнього курсу з інклюзивних практик «Музей для кожного», що започатковано співробітниками Національного музею історії України у співпраці з науковцями Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України, 18 і 25 березня Світланою Литовченко, докт. пед. наук, проф., завідувачем відділу освіти дітей з порушеннями сенсорного розвитку, Еляною Данілавічютє, канд. пед. наук, ст. наук. співроб., завідувачем відділу логопедії, а також Тетяною Кривко, першою заступницею Українського товариства глухих (УТОГ), було проведено лекції, що присвячені особливостям створення безбар’єрного середовища для осіб із функціонально-слуховими та функціонально-мовленнєвими труднощами.
До кола уваги увійшли питання дотримання принципів універсального дизайну, впровадження адаптацій з урахуванням специфічних комунікативних потреб людей з порушеннями слуху, використання української жестової мови, а також організації етичного спілкування, супроводу, допомоги особам з особливими мовленнєвими потребами.
У виступі Світлани Литовченко було представлено роль слуху у розвитку дитини, особливості сприймання та розвитку мовлення при різних ступенях порушення слуху, можливості сучасних технічних засобів слухопротезування та допоміжних засобів звукопідсилення (оптимізації співвідношення сигнал/шум). Зазначено, що порушення слуху може виникати внаслідок поранень та травм (контузій) серед військових та цивільних під час війни та є найпоширенішою причиною інвалідності серед ветеранів. Було наголошено на коректній термінології, розкрито сутність соціокультурного підходу до визначення потреб людини, а також репрезентовано варіативність вибору мови спілкування (словесна та жестова), шляхи адаптації середовища для сприймання звукової та візуальної інформації, надано рекомендації до оформлення матеріалів. Серед рекомендованих засобів доступності було розглянуто специфіку використання субтитрів, підписів, методів «легкого читання», «створення візуальних протоколів», альтернативні формати замість традиційних з великою кількістю аудіо матеріалів. Серед корисних ресурсів доповідач запропонувала гайд та чек-лист для організації доступних заходів, навчально-методичні посібники стосовно адаптації дітей з порушеннями слуху різного віку, приклади облаштування безбар’єрного простору в музеях інших країн.
Тетяна Кривко розповіла про українську жестову мову як повноцінну систему комунікації зі своєю граматикою та культурним контекстом, наголосила на можливих бар’єрах – лінгвістичних, культурних, організаційних, а також навела приклади підтримки, що мають місце у музеях світу та показала, як вже сьогодні українські музеї можуть ставати більш доступними, зрозумілими й інформативними для людей з порушенням слуху.
Еляна Данілавічютє ознайомила слухачів курсу з підходами до організації досліджень у галузі логопедії, результатами наукового пошуку вчених відділу, серед яких вагоме місце належить шляхам організації лінгвістично-комфортного середовища для осіб з дефіцитом функції мовлення різного походження. У процесі виступу було представлено особливості сприймання інформації на слух, варіанти продукування власного висловлення означеною категорією осіб, можливості розпізнавання такого мовлення оточуючими, своєрідність емоційно-вольової сфери і її вплив на функціонування і життєдіяльність в умовах лінгвістичних обмежень; виокремлено труднощі й бар’єри, що виникають у процесі усної і писемної комунікації осіб з особливими мовленнєвими потребами; розкрито сутність етичного спілкування, особливості супроводу і надання допомоги з метою створення відкритого й доступного простору для відвідувачів музею.
Слухачі курсу виявили особливий інтерес до успішних і надихаючих прикладів життєвого шляху відомих людей з особливостями розпізнавання і продукування мовленнєвої інформації в умовах взаємодії з оточуючими, а також до додаткових джерел інформації: книг і фільмів, що дають змогу детальніше ознайомитися зі специфікою обмежених можливостей комунікації.
Результативність заходів полягала в тому, що учасники отримали важливі знання про сучасні підходи до безбар’єрності, актуальні зміни у сприйманні особливих потреб, активне залучення людей з особливими потребами до суспільного життя, що стане важливим для їхньої подальшої професійної діяльності.
Така співпраця працівників музею, науковців Інституту і громадських організацій відіграє важливу роль у вирішенні проблем соціалізації осіб з тими чи іншими психофізичними особливостями.
Висловлюємо щиру вдячність учасникам за залученість та позитивні відгуки! Дякуємо за довіру й запрошення, пишаємося, що можемо бути дотичними до зростання рівня інклюзивності нашого суспільства!
#музейдлякожного #разомнебайдужі