21 жовтня 2026 року розпочав роботу XII Міжнародний конгрес зі спеціальної педагогіки та психології «Освіта осіб з особливими потребами в умовах трансформаційних змін: інноваційні технології, цифровізація, перспективи розвитку» – щорічний науково-практичний захід, який організовує Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України.
Захід об’єднав представників наукової та освітянської спільноти України й зарубіжжя для обговорення актуальних проблем спеціальної та інклюзивної освіти, пошуку інноваційних рішень і визначення перспектив розвитку освіти осіб з особливими освітніми потребами в умовах сучасних суспільних трансформацій.
Модератором пленарного засідання XII Міжнародного конгресу зі спеціальної педагогіки та психології стала голова ради молодих вчених Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України, доктор філософії, завідувач відділу психологопедагогічного супроводу дітей з ООП – Ксенія Бужинецька, яка забезпечувала координацію роботи учасників, послідовність виступів і професійний діалог між представниками наукової спільноти, освітянами та фахівцями-практиками. Завдяки модераторському супроводу учасники мали змогу зосередитися на ключових питаннях розвитку спеціальної та інклюзивної освіти, психологічної підтримки дітей з особливими освітніми потребами, упровадження інноваційних технологій і пошуку ефективних рішень в умовах воєнних викликів. Її робота сприяла конструктивному обміну думками та об’єднанню різних професійних поглядів навколо спільної мети – забезпечення якісної, доступної й безпечної освіти для кожної дитини.
Вітальна частина конгресу стала нагодою підкреслити значення міжінституційної та міжнародної співпраці, наукового діалогу й консолідації зусиль задля забезпечення права кожної дитини на якісну освіту, психологічну підтримку та повноцінну участь у суспільному житті.
З вітальними словами до учасників конгресу звернулися представники Національної академії педагогічних наук України, Міністерства освіти і науки України, провідних закладів вищої освіти та міжнародної академічної спільноти.
Олег Топузов, доктор педагогічних наук, професор, дійсний член (академік) НАПН України, президент Національної академії педагогічних наук України, привітав учасників конгресу та наголосив на важливості наукового забезпечення розвитку української освіти. Особливого значення в сучасних умовах набувають дослідження, спрямовані на пошук ефективних освітніх рішень, розвиток інноваційних технологій і посилення взаємодії науки та практики. Конгрес є важливою платформою для обміну науковими здобутками й визначення перспектив подальшого розвитку спеціальної та інклюзивної освіти.
Леся Прохоренко, доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, директор Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України, привітала учасників від імені організаторів і підкреслила значення конгресу як простору професійного діалогу, об’єднання дослідників і практиків та пошуку відповідей на актуальні виклики. Вона акцентувала увагу на особливій відповідальності наукової й освітянської спільноти в умовах повномасштабної війни, коли забезпечення доступності освіти, подолання освітніх втрат, підтримка ментального здоров’я дітей з особливими освітніми потребами та їхніх родин потребують системних, науково обґрунтованих рішень. Також було відзначено, що започаткована у 2015 році традиція проведення конгресів покликана об’єднувати фахівців із різних регіонів України. Попри вимушений онлайн-формат останніх років, професійна спільнота продовжує розвивати наукову взаємодію та спільно працювати над майбутнім спеціальної й інклюзивної освіти.
Богдан Буяк, доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАПН України, ректор Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, привітав учасників конгресу та відзначив важливість партнерства між науковими установами й закладами вищої освіти. У контексті сучасних трансформацій особливого значення набувають підготовка компетентних педагогічних кадрів, розвиток дослідницької діяльності та впровадження наукових результатів в освітню практику. Співпраця між установами сприяє формуванню спільного професійного простору, у якому напрацьовуються рішення для забезпечення якісної освіти кожної дитини.
Валентина Клемюк, головний спеціаліст відділу інклюзивного навчання та спеціальної освіти директорату дошкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України, звернулася до учасників із вітанням від освітянської спільноти та підкреслила актуал ьність розвитку спеціальної й інклюзивної освіти в Україні. Важливими напрямами спільної роботи залишаються вдосконалення освітніх підходів, забезпечення належної підтримки дітей з особливими освітніми потребами, розвиток професійних компетентностей педагогів і посилення взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу. Наукові дискусії та фахові пропозиції можуть стати підґрунтям для подальшого вдосконалення освітньої політики й практики.
Андрій Красножон, доктор історичних наук, професор, ректор Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», привітав учасників конгресу та відзначив роль університетської науки у розв’язанні актуальних освітніх і суспільних завдань. Взаємодія науковців, викладачів і практиків дає змогу розширювати дослідницькі горизонти, обмінюватися досвідом і розвивати міждисциплінарні підходи. Таке професійне співробітництво є важливою умовою пошуку відповідей на виклики, що постають перед українською освітою в період війни та повоєнного відновлення.
Ірина Маркусь, кандидат педагогічних наук, доцент, декан факультету спеціальної та інклюзивної освіти Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, Заслужений працівник освіти України, привітала учасників конгресу та акцентувала увагу на важливості професійної підготовки фахівців для роботи в системі спеціальної й інклюзивної освіти. Від якості підготовки педагогів, корекційних педагогів, психологів та інших спеціалістів значною мірою залежить спроможність освітнього середовища відповідати на різноманітні потреби дітей. Тому особливого значення набувають оновлення змісту професійної освіти, інтеграція сучасних наукових знань і практичних методик та формування культури партнерства між закладами освіти, фахівцями й родинами.
Тім Лорман, PhD, президент і віце-канцлер Університету Конкордія в Едмонтоні (CUE), професор факультету освіти (Канада), звернувся до учасників конгресу з міжнародним вітанням. Його участь підкреслює значення міжнародного академічного діалогу, обміну досвідом і співпраці у сфері інклюзивної освіти. Міжнародна взаємодія відкриває можливості для ознайомлення з різними освітніми моделями, обговорення сучасних підходів до підтримки учнів з особливими освітніми потребами та пошуку рішень, які можуть бути адаптовані до українських реалій.
У вітальній частині науковці і освітяни засвідчили про важливість консолідації зусиль наукових установ, закладів вищої освіти, органів управління освітою та міжнародних партнерів у розвитку спеціальної й інклюзивної освіти. Об’єднання наукового потенціалу, практичного досвіду та професійних ініціатив створює основу для пошуку ефективних відповідей на сучасні виклики й формування перспектив освітнього розвитку.
Пленарне засідання XII Міжнародного конгресу зі спеціальної педагогіки та психології стало простором фахового обговорення ключових викликів і перспектив розвитку спеціальної та інклюзивної освіти в умовах війни, цифровізації та суспільних трансформацій. У центрі уваги доповідачів були психологічне благополуччя дітей і молоді, подолання освітніх втрат, упровадження інноваційних технологій, удосконалення професійної підготовки фахівців і розбудова партнерства між освітніми установами, родинами та громадами.
Леся Прохоренко, доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, директор Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України, представила доповідь «Психологічні та освітні втрати осіб з особливими освітніми потребами в умовах війни: наслідки, виклики, ресурси відновлення». У центрі уваги — взаємозв’язок освітніх втрат, психотравматичного досвіду та особливих освітніх потреб дітей в умовах тривалого воєнного навантаження. Особливу увагу було приділено необхідності комплексного відновлення, що передбачає не лише надолуження навчального матеріалу, а й психологічну підтримку, адаптацію освітнього середовища, забезпечення наступності допомоги та врахування індивідуальних можливостей кожної дитини.
Олександр Науменко, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, академік НАМН України, перший проректор Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, Заслужений лікар України, долучився до обговорення міждисциплінарних засад підготовки фахівців для роботи з особами з особливими освітніми потребами. У контексті взаємодії медичної, психологічної та освітньої галузей особливого значення набувають формування професійних компетентностей, розуміння індивідуальних потреб людини та забезпечення комплексного підходу до її підтримки.
Михайло Матяш, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри загальної і медичної психології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, Заслужений лікар України, представив доповідь «Особливості підготовки спеціалістів для системи освіти осіб з ООП в НМУ імені О. О. Богомольця». Увагу було зосереджено на значенні професійної підготовки фахівців, здатних працювати на перетині медицини, психології та освіти. Важливими напрямами є розвиток навичок психологічного супроводу, розуміння особливостей функціонування осіб з ООП і готовність до міждисциплінарної взаємодії з педагогами, родинами та іншими спеціалістами.
Андрій Шевцов, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, головний науковий співробітник Державної наукової установи «Центр інноваційних технологій охорони здоров’я» Державного управління справами, у доповіді «Нові принципи спеціальної освіти в епоху використання систем штучного інтелекту» порушив питання трансформації освітніх підходів під впливом цифрових технологій. Використання штучного інтелекту відкриває нові можливості для персоналізації навчання, адаптації освітніх матеріалів і розширення доступу до інформації. Водночас упровадження таких інструментів потребує дотримання етичних принципів, захисту персональних даних, урахування індивідуальних потреб здобувачів освіти та збереження провідної ролі педагога.
Ігор Попович, доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, професор кафедри психології Херсонського державного університету, старший науковий співробітник відділу компаративістики і міжнародних наукових зв’язків Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України, представив доповідь «Психологічні ресурси українських студентів запобігання дистресу». У центрі уваги — психологічні ресурси, які допомагають студентській молоді долати стресові ситуації, підтримувати емоційну рівновагу та зберігати здатність до навчання в умовах невизначеності. Тематика доповіді актуалізувала потребу в розвитку психологічної стійкості, навичок саморегуляції та доступних систем підтримки в закладах вищої освіти.
Ірина Чепчина, голова Центрального правління Українського товариства глухих, у доповіді «Освіта глухих в умовах війни в Україні» зосередила увагу на викликах, з якими стикаються глухі та особи з порушеннями слуху в умовах воєнних загроз і вимушених переміщень. Особливої актуальності набувають доступність освітньої інформації, використання української жестової мови, забезпечення комунікаційної доступності під час повітряних тривог та евакуації, а також підтримка здобувачів освіти й педагогів. Важливою умовою реалізації права на освіту є створення середовища, у якому інформація та навчальні матеріали доступні кожному незалежно від особливостей слухового сприймання.
Ганна Соколова, доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, директор навчально-наукового інституту фізичної культури, спорту та спеціальної освіти Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», представила доповідь «Трансформація психолого-педагогічного супроводу осіб з особливими потребами: інноваційні технології та персоналізовані стратегії підтримки». У центрі уваги — перехід до гнучких моделей супроводу, що враховують індивідуальні особливості, актуальні потреби та ресурси кожної людини. Важливими складниками такого підходу є міждисциплінарна взаємодія, залучення родини, систематичне оцінювання результатів підтримки й добір технологій відповідно до конкретних освітніх і життєвих завдань.
Зоряна Ленів, кандидат педагогічних наук, доцент, директор Міжнародного інституту інклюзії, доцент кафедри логопедії та інноваційних технологій в інклюзії Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, голова ГО «СМАРТ — Персона», у доповіді «Інклюзія і спеціальна освіта: єдина мета, ресурс, потенціал і точки дотику» порушила питання взаємодоповнюваності спеціальної та інклюзивної освіти. Обидва напрями мають спільну мету — забезпечити якісне навчання, розвиток і соціальну участь осіб з особливими освітніми потребами, водночас потребуючи різних форм організації освітнього процесу та підтримки. Важливим завданням є побудова системи, у якій спеціалізована допомога, інклюзивні практики та професійні ресурси працюють узгоджено, відповідно до індивідуальних потреб дитини.
Світлана Литовченко, доктор педагогічних наук, професор, завідувач відділу освіти дітей з порушеннями сенсорного розвитку Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України, та Марина ВИГОВСЬКА, директор інклюзивно-ресурсного центру № 3 Деснянського району міста Києва, представили доповідь «Основні завдання діяльності інклюзивно-ресурсних центрів у сучасних умовах: діагностика, супровід, партнерство». У виступі було окреслено значення ІРЦ у визначенні особливих освітніх потреб дітей, наданні рекомендацій щодо організації навчання та координації психолого-педагогічного супроводу. Особливий акцент зроблено на партнерстві з родинами, педагогічними колективами й іншими фахівцями, а також на необхідності адаптувати діяльність центрів до викликів війни, вимушеного переміщення та нерівного доступу до послуг.
Тетяна Наумчук, сертифікований тренер з питань дошкільної та інклюзивної освіти, керівниця освітніх проєктів ВЦ «АКАДЕМІЯ», представила доповідь «Сучасна інклюзивна освіта в ЗДО: трансформація підходів, компетентісний майданчик педагога». У центрі уваги — оновлення підходів до організації інклюзивного освітнього середовища в закладах дошкільної освіти та посилення професійної спроможності педагогів. Важливими напрямами визначено практичне застосування компетентнісного підходу, створення умов для активної участі кожної дитини в освітньому процесі й налагодження співпраці між вихователями, асистентами вихователів, фахівцями супроводу та батьками.
Тетяна Павлюк, президент ВБО «Даун Синдром», у доповіді «Сім’я, громада та міжсекторальне партнерство у забезпеченні життєвої перспективи та соціальної інтеграції осіб з особливими освітніми потребами» акцентувала увагу на значенні родини як ключового партнера в супроводі людини з особливими освітніми потребами впродовж життя. Забезпечення можливостей для навчання, соціалізації, самостійності та участі в житті громади потребує узгодженої взаємодії освітніх, соціальних, медичних установ і громадських організацій. Такий підхід дає змогу розглядати підтримку не лише як розв’язання поточних освітніх завдань, а і як формування довгострокової життєвої перспективи людини.
Галина ВОРОБЕЛЬ, кандидат педагогічних наук, директор Хмельницької спеціальної загальноосвітньої школи № 33, Заслужений працівник освіти України, представила доповідь «Спеціальна школа в умовах війни: безпечне середовище, навчання, психологічний супровід». У центрі уваги — завдання спеціальної школи щодо забезпечення безпеки, стабільності освітнього процесу та психологічного благополуччя учнів у складних умовах воєнного часу. Особливого значення набувають організація безпечного освітнього середовища, підтримка емоційного стану дітей, взаємодія з родинами та адаптація навчання до індивідуальних потреб учнів. Досвід спеціальних закладів освіти є важливим ресурсом для пошуку рішень, що допомагають зберігати якість навчання та безперервність підтримки.
Пленарне засідання засвідчило багатовимірність сучасних завдань спеціальної та інклюзивної освіти – від психологічного відновлення й подолання освітніх втрат до цифровізації, підготовки фахівців, розвитку спеціалізованої допомоги та міжсекторального партнерства. Представлені теми об’єднує спільний орієнтир: створення умов, за яких кожна дитина та кожна особа з особливими освітніми потребами зможе реалізувати свої можливості, отримати необхідну підтримку й бути повноцінним учасником освітнього та суспільного життя.
У межах першого дня конгресу учасники продовжили роботу над осмисленням актуальних проблем освіти осіб з особливими освітніми потребами, обговоренням інноваційних технологій і визначенням напрямів подальших наукових досліджень та практичних розробок.
XII Міжнародний конгрес зі спеціальної педагогіки та психології продовжує традицію професійного об’єднання, започатковану у 2015 році, та підтверджує важливість спільної відповідальності за розвиток освіти, у центрі якої перебувають потреби, права й можливості кожної дитини.
Продовжуємо нашу роботу 22 жовтня 2026 року. Чекаємо на зустріч!