27–28 травня 2026 року відбулася ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Формування життєвої компетентності осіб з особливими освітніми потребами в системі позашкільної, спеціальної та інклюзивної освіти», на базі Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, яка об’єднала науковців, педагогів, практиків, представників громадських організацій та міжнародної спільноти задля професійного діалогу щодо актуальних питань розвитку освіти осіб з особливими освітніми потребами.
Одним із співорганізаторів конференції виступив Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України, який послідовно підтримує розвиток наукових і практичних підходів у сфері спеціальної та інклюзивної освіти, міждисциплінарної взаємодії та забезпечення якісної підтримки дітей з особливими освітніми потребами.
Важливим підґрунтям проведення конференції стала багаторічна професійна та наукова співпраця Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України та Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Упродовж тривалого часу установи об’єднують зусилля у розвитку спеціальної освіти, реалізації наукових досліджень, підготовці фахівців, організації науково-практичних заходів і впровадженні сучасних підходів до підтримки осіб з особливими освітніми потребами. Така співпраця є прикладом ефективного партнерства науки й освіти, спрямованого на формування безбар’єрного освітнього простору, розвиток професійної спільноти та забезпечення якісної допомоги дітям і молоді з особливими освітніми потребами.
Конференцію урочисто відкрив Бойчук Юрій Дмитрович – ректор Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, академік НАПН України, доктор педагогічних наук, професор. У своєму виступі він наголосив на важливості консолідації наукової спільноти, міждисциплінарної взаємодії та розвитку сучасної системи підтримки осіб з особливими освітніми потребами.
З вітальними словами до учасників конференції також звернулися: Синєгубов Олег Васильович – голова Харківської обласної військової адміністрації, член-кореспондент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, доцент; Мʼясоєдов Валерій Васильович – ректор Харківського національного медичного університету, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор; Прохоренко Леся Іванівна – директор Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України, член-кореспондент НАПН України, доктор психологічних наук, професор та ін.
Так, зокрема, Прохоренко Леся Іванівна у своєму виступі наголосила на важливості збереження та розвитку як спеціальної, так і інклюзивної освіти як взаємодоповнюючих складових єдиної системи підтримки дітей з особливими освітніми потребами.
Особливу увагу було приділено необхідності відмови від протиставлення інклюзивної та спеціальної освіти. Підкреслено, що ефективна освітня політика має ґрунтуватися на принципах партнерства, варіативності освітніх маршрутів та врахування індивідуальних потреб кожної дитини. Саме взаємодоповнюваність різних форм освіти створює умови для забезпечення права дітей з особливими потребами на доступну та якісну освіту.
В межах своїх виступів учасники підкреслили важливість розвитку спеціальної та інклюзивної освіти, міжвідомчої співпраці, підтримки педагогічної спільноти та забезпечення доступної і якісної освіти для дітей та молоді з особливими освітніми потребами в умовах сучасних викликів.
Учасники конференції обговорили сучасні практики інклюзивного навчання, питання раннього втручання, міжсекторальної взаємодії, професійної підготовки фахівців, безбар’єрності освітнього середовища та підтримки дітей з різними порушеннями розвитку.
Важливим напрямом роботи конференції стало поєднання міжнародного та українського досвіду задля пошуку ефективних рішень у сфері спеціальної та інклюзивної освіти.
Щиро дякуємо всім організаторам, партнерам, спікерам, учасникам і гостям конференції за активну участь, професійний обмін досвідом, конструктивний діалог та спільне прагнення розвивати сучасну систему підтримки осіб з особливими освітніми потребами!
Переконані, що лише у співпраці, взаємній підтримці та об’єднанні професійних зусиль можливо створити освітній простір без бар’єрів ‒ простір рівних можливостей, поваги до різноманіття та розвитку кожної дитини.