Численні дослідження вітчизняних і зарубіжних учених вказують на різнорідність контингенту школярів із тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ), у яких, окрім вад усного (алалії, афазії, заїкання, ринолалії, дизартрії та ін.) і писемного (дисграфії, дислексії, дизорфографії та ін.) мовлення, спостерігаються значні прогалини у пізнавальному, особистісному розвитку, сенсомоториці, емоційно-вольовій сфері, що в цілому утруднює, а іноді й взагалі унеможливлює, опанування такими учнями навчальних предметів, особливо мовного циклу.
Яким чином пізнавальні процеси можуть стати інструментом удосконалення мовлення здобувачів початкової освіти із ТПМ? На це важливе питання можна знайти відповідь у презентації кандидата педагогічних наук, старшого наукового співробітника відділу логопедії Інституту спеціальної педагогіки та психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук Юлії Рібцун.