Мета програми – репрезентація комплексного бачення цілей і напрямів діяльності та розвитку Інституту як однієї з провідних науково-дослідних установ системи НАПН України і єдиної вузькопрофільної установи у галузі освіти України, підтримання високого іміджу, посилення конкурентоспроможності у вітчизняному і європейському дослідницькому полі, а також системи заходів, спрямованих на їх реалізацію.
Стратегічна ціль Інституту – теоретичне і методичне забезпечення функціонування і розвитку системи освіти осіб з особливими потребами в Україні. Головна конкурентна перевага і основа розвитку Інституту – високий фаховий рівень співробітників, науковий і громадський авторитет, ефективна взаємодія кваліфікованих кадрів різних поколінь, розвиток наукових шкіл, збереження наукових традицій, унікальність і злободенність тематики науково-експериментальних досліджень.
Основними принципами діяльності Інституту вбачаються такі:
- академічна доброчесність;
- корпоративна культура;
- відповідальне ставлення до виконання службових обов’язків кожного члена колективу;
- неухильне виконання законів України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, Статуту Інституту.
Пріоритетні завдання
Безумовно, сьогодення входження України до європейського освітнього простору висуває перед Інститутом завдання щодо визначення нової парадигми – подальшого утвердження статусу провідної наукової установи, яка дієво впливає на формування державної політики у галузі освіти осіб з особливими потребами, визначає пріоритети і здійснює не лише науково-теоретичне, а й навчально-методичне забезпечення її функціонування.
Тож, до пріоритетних завдань подальшої оптимізації і розвитку Інституту можна віднести:
науково-дослідна й інноваційна діяльність
– проведення фундаментальних і прикладних досліджень з найактуальніших проблем дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти осіб з особливими потребами, а також проблем спеціальної педагогіки і спеціальної психології як галузей науки;
– посилення уваги до розроблення нагальних проблем діагностики, раннього психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами (переддошкілля), дистанційного навчання, супроводу сімей таких дітей, професійної підготовки та ін.;
– активізація зусиль з розроблення навчально-методичного забезпечення інклюзивно-ресурсних центрів, дошкільної та середньої ланки спеціальних закладів освіти, закладів освіти з інклюзивним навчанням відповідно до концептуальних положень НУШ, у тому числі електронних видань;
– практикування розроблення нагальної тематики спільно з практичними працівниками та представниками інших наукових установ НАПН України;
– провадження інноваційної діяльності шляхом оптимізації роботи психологічного консультативно-тренінгового центру (організація тренінгів, семінарів, конференцій, практикумів; проведення консультативно-діагностичної та корекційно-розвивальної роботи з дітьми та родинами дітей з ООП; створення постійно діючих дискусійних просторів; створення тимчасових наукових колективів);
– участь у проектах і програмах вітчизняного та міжнародного співробітництва освітнього спрямування;
освітня діяльність
– подальша оптимізація діяльності у сфері післядипломної освіти для осіб з вищою освітою, зокрема підвищення кваліфікації керівних, наукових, науково-педагогічних та педагогічних працівників закладів освіти та установ, що реалізують державну політику у галузі освіти осіб з особливими потребами;
– розроблення інноваційних освітніх програм, як обов’язкової складової підготовки докторів філософії;
– розроблення освітньо-наукових програм для підготовки здобувачів на другому рівні вищої освіти, відкриття магістратури;
науково-організаційна робота
– оптимізація системи внутрішнього документообігу, підготовки наукових звітів як у процесі планування досліджень, поточного контролю, так і за ходом їх здійснення, підтримки планово-фінансової, звітної, бухгалтерської роботи та кадрового менеджменту з використанням мобільно орієнтованих засобів і технологій ІКТ-діяльності;
– створення та забезпечення діяльності разових спеціалізованих вчених рад (Д 6.450.01 (13.00.03 – корекційна педагогіка) і Д 26.450.02 (19.00.08 – спеціальна психологія) із захисту дисертацій та присудження наукових ступенів доктора філософії та доктора наук в установленому законодавством порядку;
– організація й проведення наукових і науково-практичних масових заходів (конгресів, конференцій, семінарів, круглих столів та ін.) з проблем освіти осіб з особливими потребами;
– забезпечення захисту інтелектуального потенціалу Інституту шляхом постійного моніторингу за об’єктами інтелектуальної власності, їх своєчасного виявлення й належного оформлення;
– забезпечення входження періодичннх наукових видань Інституту до таких міжнародних наукометричних баз даних, як: EBSCOhost, США; Ulrich’s Periodicals Directory, Німеччина, Велика Британія, США; Central and Eastern European Online Library (C.E.E.O.L.), Німеччина; European Reference Index for the Humanities and the Social Sciences (ERIH PLUS), Норвегія (а в перспективі – і до Scopus або Web of Science);
– розвиток наукових шкіл Інституту;
кадрова політика
– сприяння формуванню в Інституті корпоративної культури з метою стимулювання професійного зростання та творчого самовдосконалення наукових співробітників Інституту;
– налагодження системи стимулювання науковців за високі особисті досягнення у науково-дослідній роботі, проведенні науково-організаційних заходів, підготовку і публікацію робіт вчених Інституту в журналах, які входять до наукометричних баз Scopus або Web of Science, впровадження наукових здобутків в освітню практику;
– підтримка талановитих молодих вчених та сприяння їх творчому професійному зростанню, суспільному визнанні їхніх наукових досягнень через активну участь у роботі Ради молодих учених Інституту;
– забезпечення створення системи вдосконалення та підвищення кваліфікації наукових працівників, активне запроваджування стажування з відривом від виробництва в провідних наукових установах України й зарубіжжя;
– сприяння підвищенню фахового рівня наукових співробітників, зокрема в аспірантурі і докторантурі та захисту дисертацій, організації наукового стажування;
співпраця з МОН, органами державної влади, науковими установами і громадськими організаціями, ЗМІ
– удосконалення координації діяльності Інституту з профільним Комітетом Верховної Ради України, МОН України, регіональної влади щодо участі науковців Інституту у роботі координаційних комісій, робочих та експертно-аналітичних груп;
– розширення наукового співробітництва між Інститутом та іншими Інститутами НАПН України, провідними закладами вищої освіти та громадськими організаціями;
– налагодження системної інформаційної роботи з висвітлення діяльності Інституту, розширення співробітництва з українськими ЗМІ з питань популяризації й реклами діяльності Інституту;
– забезпечення розвитку офіційного веб-сайту Інституту, підтримування позитивного іміджу Інституту в Інтернет-просторі;
міжнародне співробітництво
Розширення наукових зв’язків Інституту з науковими установами зарубіжних країн з метою спільної підготовки та реалізації проектів в рамках наукових програм ЄС та ін.
Зокрема:
– розширення співпраці з Академією спеціальної педагогіки ім. Гжегожевської у Варшаві (Польща);
– поглиблення співпраці Інституту і представництва ЮНІСЕФ в Україні у контексті науково-освітянських проектів;
– започаткування нових зв’язків та здійснення співпраці з науковими установами та освітніми закладами зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами;
– розширення наукового співробітництва із академічними установами Білорусі, Молдови, Азербайджану, Грузії в т.ч. у рамках діяльності Міжнародної асоціації академій наук;
фінансово-господарська діяльність
Нині особливої ваги набуває збільшення частки надходжень до спеціального фонду бюджету Інституту за рахунок комерціалізації результатів науково-дослідної та освітньої діяльності.
Тож, принципово важливим є:
– надання консультативних послуг;
– провадження курсів підвищення кваліфікації;
– робота психологічного консультативно-тренінгового центру;
– підвищення оплати праці (зокрема і за рахунок міжнародних проектів і грантових програм).
Водночас, є необхідним:
– проведення поточних та капітальних ремонтів приміщень Інституту;
– оснащення структурних підрозділів Інституту сучасним обладнанням;
– створення технічних умов для роботи у дистанційному форматі (за необхідності);
– систематичне оновлення програмного забезпечення та комп’ютерної техніки;
– з метою проведення семінарів, вебінарів, тренінгів, онлайн-конференцій та інших заходів у онлайн режимі створення вебінарної кімнати.
І одне з найважливіших завдань, як на мене, які має вирішувати безпосередньо керівник – це збереження і зміцнення колективу науковців рідного Інституту, де кожен з нас проводить левову частку свого життя, та створення мікроклімату довіри, приязні і взаємодопомоги. А саме це і є запорукою успішного виконання будь-яких завдань і вирішення будь-яких проблем.