Дослідження психологів показали, що війна має довготривалі наслідки для дітей і підлітків, що мають особливі освітні потреби (далі ООП). Під час війни такі діти — в різній мірі — зіштовхуються з двома типами травматичних подій: несподівані травматичні події та довготривалі несприятливі події, що зумовлюють виникнення непродуктивних стратегій подолання труднощів. У результаті діти з ООП значно частіше, ніж їх однолітки без досвіду перебування на війні, страждають від таких проблем як тривожний розлад, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, дисоціативні розлади (добровільна соціальна ізоляція, деперсоналізація, дереалізація, небажання розмовляти, кататонічний синдром), поведінкові розлади (зокрема агресія, асоціальна і злочинна поведінка та ін.).
Дитина з ООП звикла розраховувати на присутність і підтримку рідних (мами, тата і/ або осіб, які їх замінюють та ін.) у разі тривоги, потреби в допомозі та ін. Відсутність такої людини поруч, коли небезпека торкається і сім’ї дитини, викликає багато різних емоцій одночасно: від гордощів і любові до страху, злості, образи, безсилля та вразливості. Такі емоційні стани є нормальними та природними.
Задля підтримки нормального психологічного стану дитини з ООП у зручному форматі зібрані основні поради, які допоможуть підтримувати зв’язок тата зі своїм дитям, адже вони цього потребують зараз як ніколи.