Сюжетно-рольова гра, як спосіб пізнання світу, є провідним видом діяльності у дитячому віці. Саме у процесі ігрової діяльності гру дитина здатна набувати важливих компетентностей, які будуть їй необхідні протягом життя.
На сьогодні LEGO є одною з відомих і поширених педагогічних систем, що реалізовується за допомогою однойменного конструктора та використовує моделі реального світу і предметно-ігрове середовище для навчання та розвитку дитини. Основним принципом конструктора LEGO є принцип «Навчання через дію» – діти отримують знання в процесі побудови та дослідження моделей з конструктора з наступним або безпосереднім (у процесі побудови) обіграванням (створення ігрових ситуацій з певною метою).
Тому за допомогою конструктора «LEGO» можливо організовувати заняття, метою яких є психологічно-терапевтичний вплив на дітей, які знаходяться в укриттях. Цільова аудиторія для таких занять – діти та підлітки, які мають: стресові прояви на фоні перебування в укритті під час бойових дій (а також, труднощі у налагодженні соціальних контактів, комунікації; розлади уваги; підвищену тривожність; гіперактивність; особливі освітні потреби).
Такі заняття мають відбуватися у групах під наглядом дорослого, якого заздалегідь проконсультував психолог або самого психолога, увага яких сфокусована на подоланні негативних психофізичних проявів та формуванні та розвитку в дітей чи підлітків навичок і якостей характеру, які відсутні або потребують розвитку.
Спочатку учасникам сюжетно-рольової гри (наприклад «Відбудова Країни») пояснюють правила, дають інструкції, ставлять спільну мету та розподіляють між ними ролі. Так, дитині, яка виявляє агресію, гіперактивність можна дати роль поступливого робітника-будівельника, який має вислуховувати пропозиції, можливо йти на поступки та будувати. Дитину, яка виявляє замкненість, не бажання спілкуватись, пропонується роль прораба-архітектора, якому потрібно вести діалог з місцевою адміністрацією, замовником, будівельниками та постачальниками. Решта ролей розподіляється за схожим принципом. У ході такої структурованої сюжетно-рольової гри дитина вирівнює та покращує свій психологічний стан через усвідомлення того, що життя триває, попереду багато роботи, вчиться вирішувати свої проблеми самостійно та без надмірних зусиль.
Це відбувається завдяки сформульованій для кожного персонажа меті діяльності, яку кожен з них окремо не зможе досягти без тісної взаємодії з іншими, тому дітям доводиться вступати в діалоги, звертатися один до одного на ім’я та дотримуватися інструкцій ведучого (психолога). У процесі вирішення конкретного креативного завдання діти відчувають масу позитивних емоцій, і процес терапевтичного впливу прискорюється та відбувається у доброзичливому середовищі, без примусу з боку учасників. Необхідні навички розвиваються швидше (наприклад: вербальної та невербальної комунікації; співробітництва; розподілу праці; зорового контакту; почергової участі; спільній відповідальності за результат; спільної уваги та спільної участі у розв’язку конфліктів; дотримання інструкцій).
Основні психолого-педагогічні механізми корекційно-терапевтичного впливу сюжетно-рольової гри:
1. Моделювання системи соціальних відносин в наочно-дієвій формі в особливих ігрових умовах, проходження їх дитиною і орієнтування в цих відносинах.
2. Зміна позиції дитини у напрямі подолання пізнавального і особистісного егоцентризму і послідовної децентрації, завдяки чому відбувається усвідомлення власної ролі у грі та зростає міра соціальної компетентності та здатності розв’язку проблемних ситуацій.
3. Формування реальних стосунків як рівноправних партнерських відносин співпраці та кооперації між дітьми різного віку, що забезпечує можливість позитивного особистісного розвитку.
4. Організація поетапного відпрацювання у грі нових, адекватніших способів орієнтування дитини в проблемних ситуаціях, їх інтеріоризація та усвідомлення алгоритму дій.
5. Формування здатності дитини до довільної регуляції діяльності на основі підпорядкування поведінки системі правил, що регулюють виконання ролі, а також поведінку в приміщенні.
Основні функції ведучого гри:
1. Створення атмосфери безпеки, схвалення та підтримки дитини.
2. Емоційне співпереживання дитині.
3. Віддзеркалення і вербалізація її почуттів і переживань в максимально точній і зрозумілій дитині формі.
4. Забезпечення в процесі ігрових занять умов, що актуалізують переживання дитиною відчуття власної гідності і самоповаги.
Сюжети ігор не обмежуються та не регламентуються, а створюються відповідно до ситуацій та потреб дитини наприклад: «Рятувальна служба», «З’єднаємо два береги побудова моста)», «Волонтерський штаб (Допомога у відбудові житла)» та інші.