А я іду по світу в вишиванці
Встає над світом щире сонце вранці
І землю гріє променем ясним.
А я іду по світу в вишиванці.
Я – українець! І горджуся цим.
Незважаючи на те, що це свято не має статусу державного і не є вихідним, сьогодні в Україні воно досить популярне. Головним його атрибутом є сама вишиванка. Достатньо просто одягти її, щоб відзначити цей день.
Ідеєю свята є збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення загалом. Свято не передбачає обов’язкових заходів, окрім одягання вишиванки. Хоча протягом усієї історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки. Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку – одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже в стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.
Символи на вишиванках мають глибокий сенс – саме тому вони грали роль оберегів. Так, ромб означає родючість землі, трикутник – Бога в трьох іпостасях, коло – сонце, квадрат – чотири сторони світу, хрест – Бога, калина – красу і любов, вишня – материнську любов, півонія – віру і надію, троянда – кохання, мак – пишність, барвінок – дівочу честь, ромашки – приворотне зілля.
Декілька маловідомих фактів про цей традиційний український одяг.
Вишиванка – це святковий, а не повсякденний одяг. У будні українці носили так звані “буденки” – непомітні сорочки, а на свята одягали багато вишиті сорочки.
Вишивка наносилася насамперед із сакральною метою, як оберіг, захищаючи частини тіла, незакриті одягом. Деякі вишиванки спочатку створювалися як ритуально-обрядові.
Своїми особливими вишиванками може похвалитися не тільки кожен регіон України, а навіть окремі села. Сорочки можуть відрізнятися фасоном, кольором, візерунком.
Раніше вишивання було виключно жіночим заняттям. Традиційно, перш ніж почати вишивати, дівчина постилась, молилася і мила руки. Зараз вишивають не тільки жінки, а й чоловіки.
Вишивка однієї сорочки може займати від двох тижнів до трьох років – в залежності від складності технік.
Надзвичайно тонка вишивка “білим на білому” була поширена серед європейської знаті і української шляхти, яка носила вишиту таким чином нижню білизну і натільні сорочки.
Вишивка хрестиком, яку багато хто вважає традиційно українською, прийшла в Україну з Європи тільки в XIX столітті.
У наш час дослідники вишивки налічують понад 200 старовинних швів на основі 20 технік вишивання (серед них гладь, колосковий шов, низь, вузлики, шнурочок, кручений шов, вирізання, виколювання, козлик, плетінка, мережка).
Інститут спеціальної педагогіки НАПН України вітає всіх українців цим прекрасним святом барвистої української культури – з Днем вишиванки!
Любіть українське, шануйте предків та поважайте історію своєї країни! Наша сили в єдності!